У Тель-Авіві відкрився новий супердорогий ресторан “Ностальгія”. Щоби потрапити туди, треба відстояти величезну чергу, потім тебе пересаджують із місця на місце, облічують, хамлять, годують несвіжими, зле приготованими стравами, а на останок презирливо кидають у спину:
— Не подобається — забирайся в свій Ізраїль, єврейська морда!
Анекдоти про жидів
Back in the USSR
Аби не занадто
Циперович на дні народження свого найкращого друга Йосі Клізмана: — Що би тобі, Йосику, такого побажати, щоби потім не дуже заздрити?
Увага до дрібниць
— Сарочко! Ти підеш до туялету?
— Ні!
— Тоді я змиваю!
Комфорт
— Мойша, скільки коштують твої труни?
— По п’ятнадцять.
— Хе, а в Рабиновича — по двадцять, то ж там хоч є де розвернутися!
Шоу має тривати
У центрі цвинтара за солідною огорожею стоять три гарних пам’ятники.
На одному написане: “Тут покоїться найвідоміший наперсточник — Сьома Ліберзон”. На другому — “Або тут”, на третьому — “А може й тут”.
Народні обранці
— Рабинович, скажіть мені — жиди таки обраний народ?
— Так, Ізю, обраний.
— А чому він обраний?
— Тому, що коли шукають винного, завжди жидів вибирають.
Головне – довіра
Родина Коцманів у гостях у Шаєвичів.
Хазяїн звертається до гостя: — Зяма, тобі таки п’ять чи шість ложечок цукру?..
— Досить трьох, але щоби я бачив.
Розрада
— Якби ти тільки знав, дорогий, як я не хочу йти до Абрамовичів!
— Саро, уяви собі, як вони зрадіють, якщо ми не прийдемо.
— Так, ти правий. Треба йти!
Хай живе Ізраїль!
Ой, насправді, сіоністи й антисеміти мають багато спільного.
І, таки так, і ті й инші хочуть, щоби жиди жили в Ізраїлі.
Які питання?
— Алло, це Одеса?
— А ви як думаєте?
— Алло, це Рабинович?
— А що?
— Ви знаєте, що в Нью-Йорку помер ваш дядько?
— І все мені?
— Ви знаєте, скільки за ним боргів?
— Послухайте, куди ви телефонуєте?