— Фіро Марківна, вчора в кишені Моні я знайшла труси… Сьогодні ліфчик…
— Сарочко, не роби шторм… Чекай, коли він шубу принесе!
Анекдоти про жидів і жінок
Май терпець
На пам’ять
Пам’ятник на одеському цвинтарі.
На плиті пароського мармуру великими золотими літерами вибито:
“ЯКІВ МОЙСЕЙОВИЧ РАБИНОВИЧ”
І трохи нижче — маленькими літерами:
“Своїй дружині — Сарі”.
Усерйоз
— Скажіть, Борю, а шо у вас з моєю Аллочкою таки насправді серйозні стосунки?
— Розо Марківна, я вас благаю, в нас настільки серйозні стосунки, шо ми з нею ще ні разу не усміхнулись.
Не ті гроші
Одного разу Семен Маркович повернувся з роботи раніше й побачив, як Роза виймає з двох великих пакетів купу нових лахів.
— Шо це, Розо, ти ж казала, шо в нас уже немає грошей навіть на пожерти?!
— Сьомо, не хвилюйся, це не на ті гроші, яких у нас немає!
Перед смертю
— Сарочка, люба, якщо я помру — не сиди вдовою, виходь заміж. Будь щаслива. І нехай той чоловік правильно виховає наших дітей!
— Ой, як ти мене змучив, Рабинович! Нормальний суп! Не хочеш — не їси!
Паскуда
— Ой, Сарочко, я таки вирішив, що більше ніколи не буду з тобою сваритися!
— Ні, ви лише погляньте на нього, “він вирішив”… А ти мене спитав?!
Непорозуміння
Рахель приходить у гості до своєї заміжньої доньки й бачить таку картину: її зять у шалі бігає по кімнаті, пакує валізу, а з-поза дверей чути хлипання доньки.
— Елі, що трапилось? — запитує Рахель зятя.
— Що трапилось? Я заскочив вашу доньку в ліжку з коханцем!
— Не може бути! Як це… Читати далі »
Як собі самому
Подружжя в театрі.
— Сарочко, тобі зручно сидіти?
— Так, Абрамчику, зручно!
— Тобі видно?
— Так, любий.
— Тобі не дме?
— Ні, золотенький.
— Тоді поміняймося місцями.
Дулюшки!
— Із моїм Монею абсолютно неможливо жити!
— Ой, то подай на розлучення!
— Ще чого! Він мені життя спаскудив, а я його маю ощасливити?!
Нещастя
— Яшо, ми з тобою таки найнещасливіші люди на світі!
— Сарочко, ну чому ти так вважаєш?
— Ми живемо біля моря, нам навіть у відпустку поїхати нікуди!