Поважає старий бандерівець онука в зону АТО й каже:
— За кожного “двохсотого” сепаратиста на твій рахунок буду класти 10 000 гривень!
Минає тиждень.
— Ну, як справи? — питає дід онука. — Є вже “двохсотий”?
— Ні діду, поки ще тільки 187!
смерть в анекдотах
Недобір
Від долі не втечеш
Потрапив чоловік до раю й запитує в бога, а як там — у пеклі. Той відпускає його на пару годин поглянути.
Чоловік дивиться — а там життя просто вирує: всі обдовбані на автах зі шльондрами катаються, пиво, горілка — річкою. Не життя — а просто вічний кайф.
Повертається він назад і просить бога… Читати далі »
Коротко й ясно
У моїй смерті прошу винуватити моє життя.
Налагодив
Вирішив чоловік вдавитися: життя — лайно, жінка загризла, грошей немає. Поставив дзиґлика, начепив намилену мотузку — аж глянь! бачить на антресолях недопалок. Думає, на що ж — давай-но покурю перед смертю. Зліз, запалив, покурив…
Робити більше нічого. Знову лізе не дзиґлика, тільки-но накидати зашморг на шию — бачить — недопита пляшка горілки в кутку… Читати далі »
Не допомогло
Один ковбой запитує в иншого:
— Білле, чім ти лікував торік свою кобилу, коли вона захворіла?
— Годував прілим сіном.
За тиждень зустрічаються знову.
— Ти знаєш, Білле, не помогло сіно. Моя кобила здохла.
— Моя також.
Дуже інтимне горе
Жінка будить чоловіка:
— Що трапилось? Чому ти так кричиш?
— Мені наснилося, що Маруся потонула.
— Що ще за Маруся?
— Та ти її не знаєш, я з нею ві сні зустрівся.
Перепрошуємо
Учора нікого не застрелили, не підірваний, жоден літак не впав, жоден корабель не затонув. Природних лих не сталося. Редакція нашого телеканалу приносить свої вибачення авдиторії.
Спекулянти
Сталін у дні війни вирішив організувати в лісах Волині жидівський партизанський загін. Організували. За кілька місяців приїздить інспектор з “Великої землі”. Дивиться — а партизани налагодили виробництво, шиють одяг, чоботи, продають. Воювати не хочуть. Він їх намагався підняти в бій, а ті ніяк: мовляв, нам не вигідно. Вирішили партизанів трішки простимулювати: пообіцяли за кожного вбитого… Читати далі »
Життя пухом
— Ви чули, Микола відмучився…
— Як?! Він помер?!
— Та ні! Жінку похоронив.
Про це
Помирає старий жид. Приходить рабин, розгортає велику, грубу книгу й починає читати над ним молитву.
— Ребе, — каже старий, — а ми ж училися з вами в одному класі.
— Так, так. Але не треба тепер про це. Подумай краще про свою душу…
— А пам’ятаєте, ребе, в нашому класі вчилась… Читати далі »