Телефоную в лікарню. Набираю номер. Приємний жіночий голос:
— Слухаю вас.
— Доброго дня, це реєстратура?
— Ні, це морг.
— Ой, вибачте, мені до вас мабуть ще зарано…
Той таки приємний голос: — Не хвилюйтесь, ми зачекаємо.
смерть в анекдотах
На вас чекають
Змарноване життя
Лікар: — Курили колись?
Дідусь: — Не курив і не пив ніколи.
Лікар: — Ет, і не встигнете тепер.
Велика скорбота
Маленька дівчинка закопує ямку в пісочниці. Сусід, що проходить повз неї, запитує:
— Що це ти там закопуєш, дівчинко?
— Мою золоту рибку, — схлипуючи, відповідає маленька дівчинка.
— Яка одначе велика ямка для такої маленької золотої рибки.
Маленька дівчинка, зі злістю, відповідає:
— А це все тому, що вона… Читати далі »
З розрахунком
У невеличкому містечку помирає місцевий багатій Рабинович.
Увесь свій великий статок він заповідає двом синам. Але тямущому й працьовитому Ізі залишає саму лише корчму, а непутящому й вічно п’яному Яші — решту.
Рабин, що прийшов навідати присмертного, намагається напутити його до мудрости:
— Це, звичайно, не моя справа… Це твої гроші й… Читати далі »
Побутова погроза
— Люба, чи будеш ти готувати мені, доки смерть не розлучить нас?
— Милий, якщо я буду готувати, то смерть розлучить нас дуже скоро.
Добрі наміри
Мій учитель казав, що коли намагаєшся зробити людей добрими, мудрими, вільними, міркованими, великодушними, то зрештою неминуче виникає бажання повбивати їх усіх!
Запасний варіянт
— Що це за чоловік стояв поруч із тобою, Марусю?
— Клієнт. А що?
— Подумав, що коханець твій.
— Та ні, Петре. Ну, а якби й коханець, то й що?
— То й усе.
— Що все?
— Вбив би його відразу. Що б ти тоді робила,… Читати далі »
На пам’ять
Пам’ятник на одеському цвинтарі.
На плиті пароського мармуру великими золотими літерами вибито:
“ЯКІВ МОЙСЕЙОВИЧ РАБИНОВИЧ”
І трохи нижче — маленькими літерами:
“Своїй дружині — Сарі”.
Глобальне мислення
— Лікарю, я таблетку разом із пакованням з’їв. Я помру?
— Ну, всі колись помруть…
— Усі помруть? Боже мій, що я наробив?!
З жінками веселіще
Летить зв’язка альпіністів донизу, а назустріч їм — инша.
— Хлопці, чого вниз летите?
— А нас подруга одна страхувала. А ви як це?
— А ми подрузі примус довірили…