— Фімо, що ти будеш на вечерю?
— Поклади мені ось цей шматочок білої риби.
— Але ж це сало!?
— Саро, а я що, запитую, як зветься ця риба?
Сара в анекдотах
Біла риба
На пам’ять
Пам’ятник на одеському цвинтарі.
На плиті пароського мармуру великими золотими літерами вибито:
“ЯКІВ МОЙСЕЙОВИЧ РАБИНОВИЧ”
І трохи нижче — маленькими літерами:
“Своїй дружині — Сарі”.
Акцент
Жидівська сім’я перед Новим роком:
— Абраме, запросімо сусідів на свято.
— Навіщо?
— Буде весело.
— Саро, я не розумію, чому тебе веселить, коли чужі люди приходять і їдять нашу їжу.
Паскуда
— Ой, Сарочко, я таки вирішив, що більше ніколи не буду з тобою сваритися!
— Ні, ви лише погляньте на нього, “він вирішив”… А ти мене спитав?!
Як собі самому
Подружжя в театрі.
— Сарочко, тобі зручно сидіти?
— Так, Абрамчику, зручно!
— Тобі видно?
— Так, любий.
— Тобі не дме?
— Ні, золотенький.
— Тоді поміняймося місцями.