З розмови двох одеситок:
— Розо, навіщо ти стільки цукерок купила?
— На чорний день…
— Ти нівроку таки фразу придумала замість “пожерти вночі”!
Одеса в анекдотах
На чорний день
Повна емансипація
Медсестра заповнює картку пацієнтки в одеській лікарні:
— Заміжня?
— Так, вдруге!
— Діти є?
— Шестеро. Двоє — від першого чоловіка, двоє від другого, і двоє — особисто мої.
На пам’ять
Пам’ятник на одеському цвинтарі.
На плиті пароського мармуру великими золотими літерами вибито:
“ЯКІВ МОЙСЕЙОВИЧ РАБИНОВИЧ”
І трохи нижче — маленькими літерами:
“Своїй дружині — Сарі”.
Недогода
— Циля, не роби мені нерви! Ти мене питала цілий місяць за туфлі як у Фіри! Ну, я купив! І тепер ти їх не носиш, бо вони такі ж, як у Фіри!..
Насправді
Одеський дворик. Одна сусідка до иншої:
— Бела Мойсеївно, а шо це ви вже третій день не лаєтеся з чоловіком? Таки посварилися?
Перехід у якість
Як кажуть ув Одесі, це дві великі різниці, ну або… три-чотири маленькі.
Саркастично
Одеса. РАГС. Шлюбна церемонія.
— Чи згодні ви, Дора Абрамівно, взяти Соломона Мойсейовича в чоловіки?
— Ні, я тут у фаті й весільній сукні просто так до вас прийшла постояти.
Викликає цікавість
На Привозі:
— Курки, курки! Парні курки! Дамочко, ідіть сюди! Погляньте, це ж не курка, це — мрія!
— Я вже підійшла. А тепер ви мені скажіть: чим ви годуєте ваших курей?
— А навіщо вам це?
— Як це навіщо? А може, я також хочу так схуднути?
Приходьте пізніше
Одеса, Привоз:
— А що це ваша риба якась некрасива, бліда?
— А чого ви хочете, мадам? Встала в морі сьогодні зрання, не встигла накраситись…
Сила уяви
В одеській школі учні пишуть твір на тему “Якби я мав мільйон, на що б я його витратив?”. Коли до кінця уроку залишається десять хвилин, Моня Рабинович підіймає руку. Вчителька запитує:
— Моню, що ти хочеш?
— Розо Марківна, а можна додати ще сто тисяч?