Зрання батько каже до синів:
— Якийсь підор украв у нас вночі корову.
Молодший каже: — Якщо підор, значить, маленького зросту.
Середній: — Якщо маленького зросту, значить, із Малинівки.
Старший: — Якщо з Малинівки, значить, Васька Косий.
Пішли в Малинівку, надавали Косому пенделів — не віддає корову.
— Не крав, — каже. Повели брати Ваську Косого до мирового судді: так, мовляв, і так, вкрав корову, а не віддає. Уже пенделів надавали — не віддає, по морді надавали — не віддає, навіть по яйцях дали — однак не віддає.
Суддя їх запитує: — А чому ви вирішили, що це Васька Косий?
— Як чому? — відповідають брати. — Вкрали корову, значить, підор украв, а як підор, то маленького зросту, а якщо маленького зросту, то з Малинівки, там все короткі, а як із Малинівки, то, ясна річ, що Васька Косий.
— Цікава логіка, — каже суддя. — Ну та нехай. А що в мене ось у цій коробці?
— Квадратна коробка, — сказав батько.
— Значить, в ній щось кругле, — сказав молодший.
— Кругле, значить, жовтогаряче, — сказав середній.
— Жовтогаряче — ясна річ, що апельсин, — сказав старший.
Суддя добув із коробки апельсин і сказав, задумано дивлячись на Ваську:
— Косий, блін, поверни їм корову!