Лист матері-білявки своїй доні-білявці:
“Здрастуй, дорога доню! Якщо ти отримала цього листа, значить, воно до тебе дійшло. А якщо ж ні, то дай мені знати, й я напишу тобі ще раз. Я пишу повільно, бо знаю, що ти не дуже швидко читаєш.
Погода в нас добра. Минулого тижня дощ був лише двічі: на початку тижня, 3 дні, й ближче до кінця, упродовж 4 днів. До речі, про пальтечко, яке ти хотіла, дядя Вася сказав, що якщо надсилати його з цими литими ґудзиками, то вийде надто дорого через вагу, тому я їх відрізала. Приший їх знову, я поклала їх у праву кишеню.
Твій татко знайшов нову роботу. Під ним 500 чоловік! Він косить траву на цвинтарі. Твоя сестра Настя недавно одружилася, й чекає на дитину. Ми не знаємо, якої вона статі, тому поки що не можу тобі сказати, чи будеш ти дядею чи тьотею. Якщо це дівчинка, то вона хоче її назвати як мене. Трохи дивне рішення, називати свою доньку Мама. З твоїм братом Толею недавно трапився казус: он зачинив свою машину, а ключі залишив усередині. Він мусив повернутися додому пішки (10 кілометрів!), щоби взяти другий комплект ключів, і звільнити нас із машини.
Якщо ти раптом зустрінеш свою кузину Лілю, то передай їй від мене Привіт. А якщо ти її не зустрінеш, то нічого їй не кажи. Твоя мама.
P.S.: Я хотіла надіслати тобі трохи грошей, але вже заклеїла конверта.”
веру гуд вовввв