Якось разом він висунув голову з глибин автомобіля й вирік: “Док, послухайте, глухонімий хлопець пішов у господарську крамницю, щоби купити цвяхів. Він поклав два пальці на прилавок, а иншою рукою зробив рух, наче він забиває молотком.”
“Продавець приніс йому молоток. Він похитав головою й показав на два пальці, по яких він бил наче молотком. Продавець приніс йому цвяхи. Він узяв цвяхи потрібного розмеру й пішов. Так ось, а наступний покупець, що зайшов у крамницю, був сліпим. Йому потрібні були ножиці. Як ви думаєте, як він показав, що йому потрібно?”.
Я знуджено показав двома пальцями ріжні рухи ножиць.
Після чого мій авторемонтник хрипло розсміявся й мовив: “Який же ви, док, дурний. Та він просто попросив про них голосом”.
Відтак він із задоволеним виглядом сказав: “Я цей прикол сьогодні всім своїм клієнтам розповідаю”. “На й як, попався хтось?”, спитав я. “Лише декілька”, відповів він, “але я знав напевне, що ви помилитесь”.
“Це чому ж?”, спитав я. “Та тому, що ви, док, чортяче освічені, й я знав, що ви не можете бути надто розумним”.
Пам’ятаю, що в той момент я почував себе незручно.
З автобіографії Айзека Азімова
Анекдоти про…
Також весело
— cмішні цитати щодня
— фільми українською
[…] глухих на річці: — Васю, ти що робиш? Рибу ловиш? — Ні, я рибу […]