Приїхав барін із Петербурга до свого помістя. Зранку, в супроводі прикажчика, йде озирати володіння. Підходять до струмка, через який перекинута слизька деревина. Барін другого ж кроку зіслизає й грузне штиблетами в багні.
— Ти би, Нікадім, — каже до прикажчика, — місток би який тут поставив чи бодай дошку поклав…
— Здєлаєм-с, барін!
За пару тижнів барін знову надягає штиблети й іде гуляти.
Підходять до струмка, а там усе як і було. Барін розвертається, прикажчика по зубах — трісь!… Сумно зітхає й іде назад, випити “кафею”.
Наступного ранку барін встає, натягує мисливські чоботи, іде оглядати володіння.
А там — місток різьбований, із перилами й глицями, з масляними лампами й лаком вилискує — леліє. Барін, звичайно ж, здивований:
— Ти що ж, Нікадіме — відразу поставити не міг?
— Так не було-с чітких вказівок, барін!
Анекдоти про…
Також весело
— cмішні цитати щодня
— фільми українською