Свій до свого по своє

Зустрічаються двоє сусідів.
— О, привіт, Петре!
— Привіт, Миколо!
— Ти, я чув, у місто їздив. Щось трапилось?
— Ой, і не питай! Їздив перевірятися. І лікарі кажуть — я безплідний.
— І що ж ти тепер думаєш робити?
— Так отож і я собі думаю… а ну, ходімо, трохи вип’ємо.
Прийшли додому до Петра. Петро дістає пляшку, огірчики, ще щось на стіл ставить. Сіли, випили, закусили. Петро й каже:
— То от я собі й думаю, Миколо. Раз уже мені лікарі кажуть, що я безплідний, а в мене ж жінка, Наталочка, вже так дитину хоче, вже так мріє, що оце вона і так і так до неї… то може ти мені якось допоможеш?
— Та я би радий, Петре, але ж як я тобі допоможу?
— Та як. Та то якось прийдеш, підійдеш до жінки, та й раз-два, зробиш, що там треба…
— Та ні, ти що?! Як же так можна! Ми ж сусіди, що люди скажуть?
— Так, ясно…
Дістає другу пляшчину, ще нарізає закуски… Випили, закусили, й Петро провадить:
— На то що, Миколо, допоможеш? Ти ж бачиш, яка в мене скрута?
— Та ні, Петре, вибач, не можу. Та ти не переймайся: зараз знаєш, що медицина може зробити? Ти ще до них поїдь, порадься, вони там штучне запліднення зроблять, від донора…
— Та ну, що ти! То від чужої людини. Це якось не по-людські. Навіщо то мені, а це від своїх…
— Та ні, не можу…
— Так, ясно…
Дістає третю пляшку, ще нарізає закуски… Випили, закусили, й Петро знову вмовляє:
— То що, сусіде, зробиш мені послугу, а я потім не забуду.
— Ой, та я навіть не знаю…
— Та як друга тебе прошу.
— Ох, на хіба що як друга. На добре.
Пішов. За пів години приходить, Петро його й питає:
— На, що?
— Та ти ж знаєш, Петре, який там із мене після третьої пляшки йобарь…
— То що, не вийшло?
— Та не дуже… але в рота отако взяла!

Мітки: вульгарні, горілка, медицина, питво, секс, сусіди, українці, хвороба, чоловіки, шлюб