У тюрмі, в камері пронумерували анекдоти й розповідають їх так:
— 17!
Усі сміються.
— 43!
Усі сміються.
— 54-й!
Усі сміються, а один хлопець по підлозі від сміху качається, ніяк сміх погамувати не може. Нарешті він заспокоюється й каже:
— Чудовий анекдот! Відмінний! Уперше чую!
***
У дім, де живуть пристаркуваті пенсіонери-комедіянти, приїздить молодий гуморист навідати свого старого вчителя й друга. Всі сидять після вечері в голі, п’ють вино й коктейлі, й час від часу хтось встає, піднімається на невелику сцену й каже 17 або 28 або ще якийсь номер, і всі сміються й плескають. Молодик запитує в учителя дозволу виступити також, той погоджується, він виходить на сцену й каже "54". В залі тиша. Ніхто навіть не хмикнув. Він збентежений повернувся за столик і спитав ув учителя в чому річ, чому над иншими номерами сміялись, а на над його – ні.
— Розумієш, синку, не кожен уміє добре розповісти анекдот…
***
(або) — Розумієш, синку, не кожен уміє добре розповісти цей анекдот!
[…] страшного, якщо над тобою сміються. Набагато гірше, коли над тобою плачуть… « […]