Нещодавно блукаючи Мереживом у пошуках одного малюнка, переглядав ділянки з анекдотами й надибав добірку дуже… мм… своєрідних анекдотів. Називались вони там “абстрактні анекдоти”. Що ж, їх таки справді варто виділити в окрему категорію. Суть у тих анекдотах у тому, що вони починаються абсурдом, продовжуються иншим абсурдом, а завершуються ще більшим абсурдом, порівняно з яким тьмяніють попередні.
Ой, та що там розводитись. От один із них:
Сидить корова на березі річки й пробує ловити рибу велосипедом. Повз неї пропливає крокодил:
— Хайль Гітлер!
— Ага, от і я така ж придурочна!
Корова, як тварина свійська, звичайна й вайлувата, взагалі улюблений персонаж абстрактних анекдотів:
Сидить рибалка з собакою біля ставка, рибу ловить. Аж як – шубовсть – корова випірнає:
— Мужик! Дай закурити!
Рибалка зніяковів зовсім, подає цигарку.
— Ну, й сірники давай!
Рибалка уже зовсім розгубився, дає сірники. Корова запалює, віддає все й пірнає назад. Рибалка, витріщивши очі, дивиться на собаку. А собака:
— Що, хазяїн, дивишся? Я сам очманів!
Але не про самих же корів можуть бути анекдоти? Є й инші примітні тварини:
Слон викачався в муці, підходить до дзеркала й каже: “Ну нічого ж собі пельмень!”
Окрім того, абстрактні анекдоти дуже практична річ. Наприклад, звідти можна дізнатись:
— Як убити синього слона?
— З рушниці для синіх слонів.
— А як убити червоного слона?
— Його треба давити, доки він не посиніє, а потім пристрелити з рушниці для синіх слонів.
— А як убити зеленого слона?
— Йому треба розповідати сороміцькі анекдоти, доки він не почервоніє, потім давити, доки не посиніє, а потім пристрелити з рушниці для синіх слонів.
— А як убити жовтого слона?
— Дурню, жовтих слонів не буває!
Бувають, звичайно, й просто прикрі пригоди, де все відбувається без тварин:
Іде лисий по пустелі. Аж раптом з-поза кутка його хтось хапає за волосся й об асфальт.
На годі, далебі, що ж я, всі їх буду переказувати? Сьогодні ще кілька анекдотів видам на домівці, а решту – читайте анекдоти про тварин.