Маєток поміщика. На веранді сидить сам поміщик. Нудьгує. Підкликає до себе слугу:
— Ванька, а ну принеси мені… чарку горілки й… рижик.
Ванька приносить “баріну”, що той просив. Поміщик випиває чарку, крехкає, заїдає рижиком. Потім знову звертається до слуги:
— А тепер, Ваню, мені хочеться чогось великого, теплого й світлого!
(Ванька, знімаючи штани) — Женіться вам надабна, барін.
[…] Любий, скажи мені щось тепле й ніжне. — Зайчик. — Мало. — Стадо зайців. Попередній […]