Син приходить до тата і каже:
— Йой, тату, та я би сі вженив.
— А шо, маєш дівку?
— Та маю, тату.
— А шо — файна?
— Йой, та така, тату, файна, шо де лиш не піде, хлопи з плотів падают, лиш за нею зазирают, а дівки всі инші коло неї як поганки.
— Гм… А шо — роботяща?
— Йой, тату, та така роботяща, що в п’єтій ранку встає, коло господарки ходит, наварит-напече, нашиє-напряде, лиш вночі спати ляже.
— А як з грошима в тотій родині?
— Йой, тату, та то такі багацуни, та кілко мають тих машинів та й хату одну велику, а одну ше більшу їй будуют.
— Та й шо, сину, мудра?
— Та така мудра — 2 вищі освіти: економічна тай юридична.
— Гм… та й шо, сину, може, тебе любит фест?
— Йой, тату, та вже любит так, шо очей не годна відвести, любилася би зрання до ночі, та й жєлує мене так, шо но…
— Знаєш, сину… Я тут подумав собі троха… Не треба нам такої невістки.
— Та добре, тату.
Поцуплено з Галицькі бички: живий міт чи застигла реальність .