Анекдоти українською » Про українців

Останній герой

admin — Wed, 28 Jul 2010 17:16:09 +0000

У зв’язку з героїчним учинком вінка, пропонуємо надати йому звання Героя України!

Тверезий розрахунок

admin — Mon, 26 Jul 2010 02:57:19 +0000

Азаров заявив, що Україна не зможе самостійно підняти авіапром. До такого висновку Нікалай Янович дійшов , дізнавшись про витрати, потрібні на реставрацію дачі Януковича в Межигір’ї.

Чим багаті…

admin — Wed, 07 Apr 2010 04:06:29 +0000

Василь каже: — Я доброї горілки принесу на пікнік.
Арчіл: — Я шашлик посмажу, винограду принесу!
Рабинович: — А я брата приведу. Він анекдоти так розповідає – пальчики оближеш!

Поцуплено з Байки и анекдоты от Рабиновича

Спершу — негри!

admin — Thu, 25 Mar 2010 03:58:05 +0000

У розпал Помаранчевої революції 2004 року, коли події розгортались дуже непередбачувано, а іміджу Януковича не могли позаздрити навіть Гітлер і Чікатило, відчай охопив Віктора Федоровича. І він зробив те, що часто роблять люди, які втратили душевну опору: пішов до ворожки.
— Чи стану я таки президентом України? — спитав він.
— Швидше негр стане президентом США! — була відповідь.

Спростував

admin — Sat, 20 Mar 2010 18:32:49 +0000

Дебютний виступ Януковича:
— Владімір Владіміравіч просив передати, що я не є маріонеткою Кремля.

Чітко і ясно

admin — Sat, 20 Mar 2010 18:28:30 +0000

— Злодій!
— Повія!
— На цьому ми завершуємо передвиборні дебати кандидатів у Президенти України.

Симбіоз

admin — Tue, 16 Mar 2010 03:34:53 +0000

Створена міжпарламентська комісія з депутатів російської Думи й української Ради під робочою назвою ДУРА.

Важкий місяць

admin — Mon, 08 Mar 2010 00:15:58 +0000

Янукович: "От як же я не люблю оцей москальський місяць "іюль".
Ось послухайте: "первоє – і Юля, второє – і Юля…" і так цілий місяць!"

Спритник

admin — Sat, 06 Mar 2010 02:11:56 +0000

Розказує ветеран війни, українець.
— Якось мене й ще трьох москалів піймали німці й примусили лайно жерти. Москалі не витримали й померли, а я живий залишився. Он як!
— А як же ти вижив?
— А я те, що кращеньке вибирав!

Свій до свого по своє

admin — Sat, 06 Mar 2010 01:41:55 +0000

Зустрічаються двоє сусідів.
— О, привіт, Петре!
— Привіт, Миколо!
— Ти, я чув, у місто їздив. Щось трапилось?
— Ой, і не питай! Їздив перевірятися. І лікарі кажуть — я безплідний.
— І що ж ти тепер думаєш робити?
— Так отож і я собі думаю… а ну, ходімо, трохи вип’ємо.
Прийшли додому до Петра. Петро дістає пляшку, огірчики, ще щось на стіл ставить. Сіли, випили, закусили. Петро й каже:
— То от я собі й думаю, Миколо. Раз уже мені лікарі кажуть, що я безплідний, а в мене ж жінка, Наталочка, вже так дитину хоче, вже так мріє, що оце вона і так і так до неї… то може ти мені якось допоможеш?
— Та я би радий, Петре, але ж як я тобі допоможу?
— Та як. Та то якось прийдеш, підійдеш до жінки, та й раз-два, зробиш, що там треба…
— Та ні, ти що?! Як же так можна! Ми ж сусіди, що люди скажуть?
— Так, ясно…
Дістає другу пляшчину, ще нарізає закуски… Випили, закусили, й Петро провадить:
— На то що, Миколо, допоможеш? Ти ж бачиш, яка в мене скрута?
— Та ні, Петре, вибач, не можу. Та ти не переймайся: зараз знаєш, що медицина може зробити? Ти ще до них поїдь, порадься, вони там штучне запліднення зроблять, від донора…
— Та ну, що ти! То від чужої людини. Це якось не по-людські. Навіщо то мені, а це від своїх…
— Та ні, не можу…
— Так, ясно…
Дістає третю пляшку, ще нарізає закуски… Випили, закусили, й Петро знову вмовляє:
— То що, сусіде, зробиш мені послугу, а я потім не забуду.
— Ой, та я навіть не знаю…
— Та як друга тебе прошу.
— Ох, на хіба що як друга. На добре.
Пішов. За пів години приходить, Петро його й питає:
— На, що?
— Та ти ж знаєш, Петре, який там із мене після третьої пляшки йобарь…
— То що, не вийшло?
— Та не дуже… але в рота отако взяла!