Анекдоти про українців і москалів

Донецьк. Донька вбігає в дім із криком: — Мама! Мама!
Мать хапається за серце: — Шо случілась, дочєнька?
— На дворі чеченці. Мене зґвалтували, тепер батька трахають.
Мать із полегшенням: — Слава богу, я то я уже подумала, шо Правий сєктор прієхал.

Виступає представник України в ООН:
— Коли князь Русі — Олег пішов скупатися в річці, москалі вкрали його меч, який він залишив на березі.
Представник Московії: — А при чому тут москалі? Москалів тоді взагалі ще не було!
— Саме про це я й хотів сказати.

Москва: — В декабрі ви должни нам вернути 3 млрд. доларів.
Україна: — Не в декабрі, а в грудні.
Москва: — У грудні? Шо за грудень? Ета кагда?
Україна: — Відразу після листопаду.
Москва: — То єсть, не вернете?
Україна: — Ні.

Упіймавши московського окупанта українці спробували привчити його їсти з тарілки й до туалету. За пів року безуспішних спроб підкинули його в ДНР.

Не враховуючи лінію фронту, нічого не розділяє два братніх народи.

Україна — це така країна, в якій у Львові приймають російських біженців, які тікають із Криму, де Росія захищає їх від львівських бандерівців.

Захотіли двоє москалів стати українцями. Прийшли вони в одне українське село, до хати, де жив старий, самотній дід, і питають:
— Дєд, как нам стать украінцамі?
Дід: — Бачите он ту високу гору?
Москалі: — Да, віжу…
Дід: — А на ній високий камінь бачите?
Москалі: — Да.
Дід:… Читати далі »